шкряботіти

СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.: поскребти́ (пошкребти́), скребну́ти (шкребну́ти), шкрябну́ти, шкрябону́ти підсил. Одна (собака), добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев'яними ложками об миску (Г. Епік).

СКРЕБТИ́СЯ (ШКРЕБТИ́СЯ) (дряпаючи по чому-небудь або зачіпляючи щось, створювати шум), ШКРЯ́БАТИСЯ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил. — Док.: поскребти́ся (пошкребти́ся), шкрябну́ти, шкрябону́ти підсил. В кишенях він завжди носив коробочки з різними жуками, і ті жуки дряпали, шелестіли, скреблися в коробочках (О. Донченко); В миснику шкрябають голодні миші (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. шкряботіти — див. скребти; шуміти  Словник синонімів Вусика
2. шкряботіти — ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю – слухаю, мов крізь сон... (С.  Словник української мови у 20 томах
3. шкряботіти — шкряботі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. шкряботіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкряботіти — ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех, Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю — слухаю, мов крізь сон… (Вас., II, 1959, 93); Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Досв.  Словник української мови в 11 томах
6. шкряботіти — Шкряботі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15.  Словник української мови Грінченка