шкряботіти

ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех, Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь.

Щось шкряботить у віконницю — слухаю, мов крізь сон… (Вас., II, 1959, 93);

Йому вчулося, ніби там щось шкряботить (Досв., Гюлле, 1961, 22);

Він чув, як Штепа шкряботить біля своєї тумбочки, вечеряв в темряві хлібом та ковбасою (Гончар, Людина.., 1960, 24);

Навіть миші не шкряботіли: втекли тієї лихої зими кудись у поле, де було більше їстівного, ніж у людей (Мур., Жила.. вдова, 1960, 62).

Значення в інших словниках

1. шкряботіти — див. скребти; шуміти  Словник синонімів Вусика
2. шкряботіти — ШКРЯБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь. Щось шкряботить у віконницю – слухаю, мов крізь сон... (С.  Словник української мови у 20 томах
3. шкряботіти — шкряботі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. шкряботіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. Утворювати різкі звуки, скребучи чимсь по чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкряботіти — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.  Словник синонімів української мови
6. шкряботіти — Шкряботі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить. Рудч. Ск. II. 15.  Словник української мови Грінченка