шкряботіння
ШКРЯБОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Досв., Гюлле, 1961, 23);
Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі.— Тс! Тс! Ти чуєш?— З землі почулося шкряботіння (Ів., Вел. очі, 1956, 105).
Словник української мови (СУМ-11)