1. Словник української мови в 11 томах

шкряботіння

ШКРЯБОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Досв., Гюлле, 1961, 23);

Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі.— Тс! Тс! Ти чуєш?— З землі почулося шкряботіння (Ів., Вел. очі, 1956, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкряботіння — див. шум Словник синонімів Вусика
  2. шкряботіння — ШКРЯБОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією. Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Олесь Досвітній); Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі. – Тс! Тс! Ти чуєш? – З землі почулося шкряботіння (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
  3. шкряботіння — шкряботі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. шкряботіння — -я, с. Дія за знач. шкряботіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови