шкряботіння

ШКРЯБОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Олесь Досвітній);

Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі. – Тс! Тс! Ти чуєш? – З землі почулося шкряботіння (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. шкряботіння — див. шум  Словник синонімів Вусика
2. шкряботіння — шкряботі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. шкряботіння — -я, с. Дія за знач. шкряботіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шкряботіння — ШКРЯБОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шкряботі́ти і звуки, утворювані цією дією. Шкряботіння чулося десь далеко за дверима, ніби всередині другої кімнати (Досв., Гюлле, 1961, 23); Раптом Івасик смикнув його за руку і припав вухом до землі.— Тс! Тс! Ти чуєш?...  Словник української мови в 11 томах