шляховик

ШЛЯХОВИ́К (фахівець шляхової справи), ДОРО́ЖНИК розм., ПУТІ́ЄЦЬ розм. Страйк почався. За годину тут уже була залізнична жандармерія, прискочив начальник шляхів Немєшаєв. Цей шляховик був хитрою бестією (Ю. Збанацький); Сиділа (Натела) в колі будівників біля багаття, і з нею вів розмову літній білобровий інженер-дорожник (О. Гончар); Дочка Городянського віддалася за інженера-путійця і живе на далекій станції (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. шляховик — ШЛЯХОВИ́К, а́, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.). Безрух завжди з'являвся з бригадою шляховиків, давав вказівки і вирушав на інші ділянки шляху, де його присутність і знання теж були конче потрібні (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
2. шляховик — шляхови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. шляховик — -а, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шляховик — ШЛЯХОВИ́К, а́, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.). Безрух завжди з’являвся з бригадою шляховиків, давав вказівки і вирушав на інші ділянки шляху, де його присутність і знання теж були конче потрібні (Ле, Клен. лист, 1960, 13).  Словник української мови в 11 томах