шляховик
ШЛЯХОВИ́К, а́, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.).
Безрух завжди з’являвся з бригадою шляховиків, давав вказівки і вирушав на інші ділянки шляху, де його присутність і знання теж були конче потрібні (Ле, Клен. лист, 1960, 13).
Словник української мови (СУМ-11)