1. Словник української мови в 11 томах

шляховик

ШЛЯХОВИ́К, а́, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.).

Безрух завжди з’являвся з бригадою шляховиків, давав вказівки і вирушав на інші ділянки шляху, де його присутність і знання теж були конче потрібні (Ле, Клен. лист, 1960, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шляховик — ШЛЯХОВИ́К, а́, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.). Безрух завжди з'являвся з бригадою шляховиків, давав вказівки і вирушав на інші ділянки шляху, де його присутність і знання теж були конче потрібні (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  2. шляховик — шляхови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. шляховик — -а, ч. Фахівець, який будує та обслуговує шляхи (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шляховик — ШЛЯХОВИ́К (фахівець шляхової справи), ДОРО́ЖНИК розм., ПУТІ́ЄЦЬ розм. Страйк почався. За годину тут уже була залізнична жандармерія, прискочив начальник шляхів Немєшаєв. Цей шляховик був хитрою бестією (Ю. Словник синонімів української мови