шов

ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З. Тулуб); Бачив Щур голубий вогник, бачив, як заливається шво на залізі (С. Скляренко); Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив вражий син (кравець)! (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. шов — див. ШВО.  Словник синонімів Караванського
2. шов — Шво  Словник чужослів Павло Штепа
3. шов — ШОВ, шва, ч. 1. Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп'яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Леся Українка); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою ..  Словник української мови у 20 томах
4. шов — шов іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шов — шва, ч. 1》 Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. || у сполуч. з прикм. Спосіб вишивання, характер стібків. Руки по швах [стояти, тримати і т. ін.] — струнко, виструнчившись, з опущеними вздовж тулуба руками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шов — ШОВ, шва, ч. 1. Місце з’єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою..  Словник української мови в 11 томах
7. шов — 1. Місце сполучення двох каменів, цеглин у муруванні. 2. Прошарок розчину між елементами мурування. Отримує різну форму в перетині, крім відзначених (докл. див. підрізка) існує: ~ в обріз — надлишок будівельного розчину знімається і Ш. вирівнюється з поверхнею мурування.  Архітектура і монументальне мистецтво