Значення в інших словниках
-
шов —
Шво
Словник чужослів Павло Штепа
-
шов —
ШОВ, шва, ч. 1. Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп'яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Леся Українка); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою ..
Словник української мови у 20 томах
-
шов —
шов іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
шов —
шва, ч. 1》 Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. || у сполуч. з прикм. Спосіб вишивання, характер стібків. Руки по швах [стояти, тримати і т. ін.] — струнко, виструнчившись, з опущеними вздовж тулуба руками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шов —
ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З.
Словник синонімів української мови
-
шов —
ШОВ, шва, ч. 1. Місце з’єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою..
Словник української мови в 11 томах
-
шов —
1. Місце сполучення двох каменів, цеглин у муруванні. 2. Прошарок розчину між елементами мурування. Отримує різну форму в перетині, крім відзначених (докл. див. підрізка) існує: ~ в обріз — надлишок будівельного розчину знімається і Ш. вирівнюється з поверхнею мурування.
Архітектура і монументальне мистецтво