шокований

ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Малицький); Анна, спершись ліктями на стіл, листає якусь книгу.. Спиняюсь за два кроки від неї — нерішучий, зніяковілий (П. Колесник); Вся вона, мов зоряна розмова, мов пахучий вітер у траві, я ж такий сумний і ніяковий (В. Сосюра); До краю змішаний і засоромлений, Калинович сів у темнім куті.. і тільки збоку дивився на цю дівчину (І. Франко). — Пор. 1. збенте́ження, збенте́житися.

Значення в інших словниках

1. шокований — див. приголомшений  Словник синонімів Вусика
2. шокований — [шокованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. шокований — ШОКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до шокува́ти. Перепрошувався з-за порога Євецький, явно шокований неприпустимим поспіхом свого підлеглого (Ю. Шовкопляс). 2. у знач. прикм. Який відчуває ніяковість, збентеження, сором через чийсь негідний вчинок, поведінку кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. шокований — шоко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
5. шокований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до шокувати. || шоковано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який відчуває ніяковість, збентеження, сором через чийсь негідний вчинок, поведінку кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шокований — ШОКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до шокува́ти. Перепрошу вався з-за порога Євецький, явно шокований неприпустимим поспіхом свого підлеглого (Шовк., Людина.., 1962, 314). 2. у знач. Прикм. Який відчуває ніяковість, збентеження, сором через чийсь негідний вчинок, поведінку кого-небудь.  Словник української мови в 11 томах