Незмірний, незміренний, незглибимий, БЕЗМЕЖНИЙ; (сум) дуже глибокий.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
безмірний —
безмі́рний прикметник
Орфографічний словник української мови
безмірний —
-а, -е. 1》 Якого неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).
Великий тлумачний словник сучасної мови
безмірний —
БЕЗМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.); Ліси кінчаються десь під Знам'янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю.
Словник української мови у 20 томах
безмірний —
див. безмежний
Словник синонімів Вусика
безмірний —
БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
безмірний —
БЕЗМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.); Ліси кінчаються десь під Знам’янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Янов., II, 1954, 234). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах
безмірний —
Безмірний, -а, -е Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. МПр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. І. 20. Безмірна далечінь. Ком. І. 51.
Словник української мови Грінченка