Значення в інших словниках
-
бран —
бран іменник чоловічого роду полон поет.
Орфографічний словник української мови
-
бран —
-у, ч., поет. Те саме, що полон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бран —
БРАН, у, ч., поет. Те саме, що поло́н 1. І вголос віщує шабльований пан: – Віддався козачий отаман у бран! (М. Старицький); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (І. Вирган); * Образно. Він ріс у бруді передмістя..
Словник української мови у 20 томах
-
бран —
ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал.
Словник синонімів української мови
-
бран —
БРАН, у, ч., поет. Те саме, що поло́н. І вголос віщує шабльований пан: — Віддався козачий отаман у бран! (Стар., Поет. тв., 1958, 212); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (Вирган, Квіт. береги, 1950, 33); *Образно.
Словник української мови в 11 томах