бран

БРАН, у, ч., поет.

Те саме, що поло́н 1.

І вголос віщує шабльований пан: – Віддався козачий отаман у бран! (М. Старицький);

Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (І. Вирган);

* Образно. Він ріс у бруді передмістя.., Де люди, наче мухи в тісті, Дались буденності у бран (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. бран — бран іменник чоловічого роду полон поет.  Орфографічний словник української мови
2. бран — Полонення, ПОЛОН.  Словник синонімів Караванського
3. бран — -у, ч., поет. Те саме, що полон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бран — ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал.  Словник синонімів української мови
5. бран — БРАН, у, ч., поет. Те саме, що поло́н. І вголос віщує шабльований пан: — Віддався козачий отаман у бран! (Стар., Поет. тв., 1958, 212); Водою наповниться знову криниця, І вернеться з брану сестра білолиця (Вирган, Квіт. береги, 1950, 33); *Образно.  Словник української мови в 11 томах