брандвахта
БРАНДВА́ХТА, и, ж., мор.
1. Корабель, що несе сторожову службу на вході чи виході на рейді для дотримання встановленого режиму плавання.
Тут десь у протоці їхня брандвахта стоїть (О. Гончар).
2. Пост на березі чи на судні для спостереження за пожежною безпекою в районі порту.
Брандвахта міського порту.
3. Несамохідне судно-житло для екіпажу земснарядів, водолазних станцій і т. ін.
Зараз вона мешкала з сином .. у .. “плавучому санаторії”, як жартома прозвали на розробках водницьку брандвахту (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)