Брязкати, брязкотіти, (неприємно) ДЕРЕНЧАТИ; (на гарфу) бренькати.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
бряжчати —
(про звук металу, скла) брязкати, (часто) брязкотіти, (з неприємним відтінком) дзвякати, (при дрижанні) деренчати, деренькотіти, (з дзвінким звуком) дзвеніти, дзеленчати, дзеленькотіти, дзенькотіти.
Словник синонімів Полюги
бряжчати —
бряжча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
бряжчати —
[бр'ажчатие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт'
Орфоепічний словник української мови
бряжчати —
-чу, -чиш, недок. 1》 Ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними. 2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бряжчати —
БРЯЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети). Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси. Стукочуть кроки – се сторожа входить (І.
Словник української мови у 20 томах
бряжчати —
бряжчи́ть у кише́ні у кого. Хто-небудь заможний, багатий, має багато грошей. А селяни, хто вже й без свитини, Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині, А у Гершка в кишені бряжчить (В. Самійленко). карбо́ванці бряжча́ть у кого, чиї. Хто-небудь має гроші.
Фразеологічний словник української мови
бряжчати —
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови