Великий тлумачний словник сучасної мови

бряжчати

бряжча́ти

-чу, -чиш, недок.

1》 Ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети).

|| чим. Викликати дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих і т. ін. предметах або трусячи ними.

2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бряжчати — (про звук металу, скла) брязкати, (часто) брязкотіти, (з неприємним відтінком) дзвякати, (при дрижанні) деренчати, деренькотіти, (з дзвінким звуком) дзвеніти, дзеленчати, дзеленькотіти, дзенькотіти.  Словник синонімів Полюги
  2. бряжчати — бряжча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. бряжчати — Брязкати, брязкотіти, (неприємно) ДЕРЕНЧАТИ; (на гарфу) бренькати.  Словник синонімів Караванського
  4. бряжчати — [бр'ажчатие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт'  Орфоепічний словник української мови
  5. бряжчати — БРЯЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети). Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси. Стукочуть кроки – се сторожа входить (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. бряжчати — див. брязкати  Словник синонімів Вусика
  7. бряжчати — бряжчи́ть у кише́ні у кого. Хто-небудь заможний, багатий, має багато грошей. А селяни, хто вже й без свитини, Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині, А у Гершка в кишені бряжчить (В. Самійленко). карбо́ванці бряжча́ть у кого, чиї. Хто-небудь має гроші.  Фразеологічний словник української мови
  8. бряжчати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  9. бряжчати — Бряжча́ти, бряжчу́, бряжчи́ш, -жча́ть; бря́зкати, -зкаю, -зкаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бряжчати — БРЯЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Ударяючись, утворювати дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси. Стукочуть кроки — се сторожа входить (Фр., XI, 1952, 299); Одвага наша — меч, политий кров’ю.  Словник української мови в 11 томах
  11. бряжчати — Бряжчати, -чу, -чиш гл. = брязчати.  Словник української мови Грінченка