буча —
БУ́ЧА, і, ж., розм. 1. Великий крик, галас, тривога. На розі біля магазину господарчих товарів – знов натовп, шарварок, буча (О. Гончар). 2. Сварка, колотнеча.
Словник української мови у 20 томах
Буча —
Бу́ча іменник жіночого роду селище в Україні
Орфографічний словник української мови
буча —
(-і) ж.; гом. Активна лесбіянка. Відвертих "буч" (лесбіянка-чоловік) небагато, але справляють вони враження скоріш чогось екзотичного, ніж відразливого (ПіК, 2002, № 37).
Словник жарґонної лексики української мови
буча —
див. бійка; гамір; сварка
Словник синонімів Вусика
буча —
БУ́ЧА, і, ж. 1. Великий крик, галас, тривога. Оришка забила бучу: — Як се так? Чого се так? (Мирний, IV, 1955, 209); Стара циганка збила бучу, розворушила всіх (Коцюб., І, 1955, 376). 2. Сварка, колотнеча.
Словник української мови в 11 томах
буча —
Буча, -чі ж. Шумъ, крикъ, тревога. Чуб. II. 4 34. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. збити бучу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
Словник української мови Грінченка