витвір —
ви́твір іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
витвір —
Ви́твір. Виробництво, продукування. Зиск в нашім житю економічнім є одинокою принукою для витвору (продукциї) (Товариш, 1908, 200) // пол. wytwarzać — виробляти, продукувати, витворювати, wytwórczość — виробництво, wytwórnia — фабрика, завод.
Українська літературна мова на Буковині
витвір —
[витв'ір] -вору, м. (ў) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў
Орфоепічний словник української мови
витвір —
-вору, ч. 1》 Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. 2》 Те, що утворилося завдяки розвиткові чого-небудь або якоїсь дії, є породженням, наслідком чогось. Витвір природи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
витвір —
ВИ́ТВІР, вору, ч. 1. Те, що зроблене, створене і т. ін. ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. Різьбярі розіклали свої витвори найтоншої роботи, всипані намистом, міддю, бісером (В. Кучер); [Флорентієць:] Які були там витвори мистецькі!...
Словник української мови у 20 томах
витвір —
ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є.
Словник синонімів української мови
витвір —
ВИ́ТВІР, вору, ч. 1. Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. Різьбярі розіклали свої витвори найтоншої роботи, всипані намистом, міддю, бісером (Кучер, Дорога..
Словник української мови в 11 томах