витікати —
У яких випадках є слушним слово витікати, а в яких – випливати? Витікати виступає тільки в буквальному, фізичному розумінні “литися звідкись”, “брати початок десь” (про річку, струмок, джерело тощо).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
витікати —
витіка́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
витікати —
ВИТІКАТИ – ВИПЛИВАТИ Витікати, витекти, -ече. Вживається переважно в прямих значеннях – литися звідкись, брати початок десь (про річку, джерело тощо). Випливати. Крім прямих значень, уживається переносно – бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього: зі сказаного випливає.
Літературне слововживання
витікати —
-ає, недок., витекти, -ече; мин. ч. витік, витекла, витекло; док. 1》 Текти, виливатися звідки-небудь струменем або виходити краплями (про рідину). || Виходити з резервуара, балона і т. ін. (про газ). 2》 тільки недок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
витікати —
ВИТІКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТЕКТИ, ече; мин. ч. ви́тік, текла, ло; док. 1. Текти, виливатися звідки-небудь (про рідину). З тої ж хрещальниці витікає вода по ринві в дерев'яну купальню (М.
Словник української мови у 20 томах
витікати —
ВИТІКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТЕКТИ, ече; мин. ч. ви́тік, ви́текла, ло; док. 1. Текти, виливатися звідки-небудь струменем або виходити краплями (про рідину). З тої ж хрещальниці витікає вода по ринві в дерев’яну купальню (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
витікати —
Витікати, -каю, -єш сов. в. витекти, -течу, -чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Дещо. Тече вода в синє море, та не витікає. Шевч. 37. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. (Залюбовск.). Чого сорочка така куца? — Бо така витекла. Ном., стр. 287.
Словник української мови Грінченка