вмирати
Конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <�у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <�яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <�на той світ>, лишати <�покидати, з. опускати> світ, розлучатися <�прощатися> із світом <�з життям>; (в ліжку) приймати смерть; (за ким) П. пропадати, умлівати, душі не чути; (зо сміху) падати, лягати; п! УМЕРТИ; п-к -АЮЧИЙ, що вмирає, змушений вмирати, приречений вмерти, майже мрець, (хворий) агонійний, з. присмертний, смертенний, о. в обіймах смерти, на Божій дорозі <�постелі>, на відході у вічність <�засвіти>.
Практичний словник синонімів української мови