вмирати
Конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <�у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <�яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <�на той світ>, лишати <�покидати, з. опускати> світ, розлучатися <�прощатися> із світом <�з життям>; (в ліжку) приймати смерть; (за ким) П. пропадати, умлівати, душі не чути; (зо сміху) падати, лягати; п! УМЕРТИ; п-к -АЮЧИЙ, що вмирає, змушений вмирати, приречений вмерти, майже мрець, (хворий) агонійний, з. присмертний, смертенний, о. в обіймах смерти, на Божій дорозі <�постелі>, на відході у вічність <�засвіти>.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вмирати — вмира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вмирати — [ўмиератие] = умирати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- вмирати — ВМИРА́ТИ див. умира́ти. Словник української мови у 20 томах
- вмирати — Аю, -аєш, недок. Бути дуже п'яним. Словник сучасного українського сленгу
- вмирати — Вмерти, вивернутися ("Як дав по голові, то й вивернувся"), вигибати, випростатися, витягтися, відійти, відумерти (діал. — умерти, залишивши сиріт. Словник синонімів Вусика
- вмирати — вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху. Дуже сміятися. Чітко буде видно на ній (кіноплівці), як виходять на дистанцію люди в мішках, біжать, плутаються, падають, а судді-вчительки та шефи з морського порту вмирають зо сміху. Фразеологічний словник української мови
- вмирати — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
- вмирати — Вмира́ти, -ра́ю, -ра́єш; вме́рти, вмру, вмреш, вмруть; вмер, вме́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)