вмирати

Значення в інших словниках

1. вмирати — вмира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вмирати — Конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <�у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <�яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <�на той світ>, лишати <�покидати... Словник синонімів Караванського
3. вмирати — ВМИРА́ТИ див. умира́ти. Словник української мови у 20 томах
4. вмирати — Аю, -аєш, недок. Бути дуже п'яним. Словник сучасного українського сленгу
5. вмирати — Вмерти, вивернутися ("Як дав по голові, то й вивернувся"), вигибати, випростатися, витягтися, відійти, відумерти (діал. — умерти, залишивши сиріт. Словник синонімів Вусика
6. вмирати — вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху. Дуже сміятися. Чітко буде видно на ній (кіноплівці), як виходять на дистанцію люди в мішках, біжать, плутаються, падають, а судді-вчительки та шефи з морського порту вмирають зо сміху. Фразеологічний словник української мови
7. вмирати — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
8. вмирати — Вмира́ти, -ра́ю, -ра́єш; вме́рти, вмру, вмреш, вмруть; вмер, вме́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)