умирати

Значення в інших словниках

1. умирати — умира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. умирати — Конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <�у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <�яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <�на той світ>, лишати <�покидати... Словник синонімів Караванського
3. умирати — УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ), умру́, умре́ш, док. 1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко); Він не хоче вмирати. Словник української мови у 20 томах
4. умирати — Один чоловік умирає аби лишити другому місце. На зміну одному поколінню людей народжується інше. Небагато умирає з недоїдання, але багато з переситу. Про шкідливість переїдання. Так як люди, так і держави умирають. І держави не є вічними, вони мають свій початок і кінець. Приповідки або українсько-народня філософія
5. умирати — (вмирати), -аю, -аєш, недок., умерти (вмерти), умру, умреш, док. 1》 Переставати жити, існувати; прот. жити. || за кого – що. Гинути, захищаючи, обстоюючи кого-, що-небудь. 2》 перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. 3》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. умирати — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
7. умирати — Умира́ти, -ра́ю, -ра́єш; уме́рти, умру́, умре́ш, умру́ть; уме́р, уме́рла, уме́рли; умри́, умрі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. умирати — УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ), умру́, умре́ш, док. 1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); Він не хоче вмирати. Словник української мови в 11 томах