умирати
УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ), умру́, умре́ш, док.
1. Переставати жити, існувати; протилежне жити.
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354);
Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367);
Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: — Ну, прощайте, вмираю, — тихенько ліг і вмер (Довж., І, 1958, 67);
// за кого — що. Гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь.
— Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват, — а ваш Гетьман (Котл., І, 1952, 210);
Ніколи більш його я не почую! Під Ленінградом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Рильський, II, 1960, 325);
Вона умерла, як жила, за Батьківщину (Сос., II, 1958, 276).
◊ Уме́рти не своє́ю сме́ртю див. свій;
Уме́рти своє́ю сме́ртю див. свій;
Уме́рти сме́ртю хоро́брих див. смерть;
Умира́ти від стра́ху див. страх;
Умира́ти (уме́рти) на пла́сі див. пла́ха;
Хоч умри́ — те саме, що Хоч уби́й ( див. убива́ти).
Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди.. юрбою товпляться на кінчику язика. А тут — хоч умри! (Жур., Нам тоді.., 1968, 96).
2. перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати.
Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Сос., І, 1957, 226);
Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло (Гр., І, 1963, 398);
Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти (Л. Укр., І, 1951,111).
3. тільки недок., за ким — чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось.
Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Барв., Опов.., 1902, 449);
Хлопець був у селі — Коломийченко, всяк його знав: як ударить «Катюшу», — вмирають дівчата за ним! (Голов., Поезії, 1955, 114).
4. у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник.
Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зазирала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею,.. чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину (Март., Тв., 1954, 454);
Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена (Стельмах, II, 1962, 214);
— Оце недавно була я в гостях в однієї знайомої.. Я трохи не вмерла з нудьги! (Н.-Лев., VI, 1966, 26);
— Оце таке село? Я тут умру від нудьги (Тют., Вир, 1964, 211).
Значення в інших словниках
- умирати — умира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- умирати — Конати, кінчатися, ПОМИРАТИ, ур. відходити <�у засвіти>, о. прясти на тонку, лягати в землю <�яму, могилу>, сходити в могилу, іти в сиру землю <�на той світ>, лишати <�покидати... Словник синонімів Караванського
- умирати — [ўмиератие] = вмирати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- умирати — УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ), умру́, умре́ш, док. 1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко); Він не хоче вмирати. Словник української мови у 20 томах
- умирати — Один чоловік умирає аби лишити другому місце. На зміну одному поколінню людей народжується інше. Небагато умирає з недоїдання, але багато з переситу. Про шкідливість переїдання. Так як люди, так і держави умирають. І держави не є вічними, вони мають свій початок і кінець. Приповідки або українсько-народня філософія
- умирати — (вмирати), -аю, -аєш, недок., умерти (вмерти), умру, умреш, док. 1》 Переставати жити, існувати; прот. жити. || за кого – що. Гинути, захищаючи, обстоюючи кого-, що-небудь. 2》 перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. 3》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умирати — КОХА́ТИ кого (почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі), ЛЮБИ́ТИ, УЛЮБЛЯ́ТИ (ВЛЮБЛЯ́ТИ) розм., НА́ВИДІТИ діал.; УМИРА́ТИ (ВМИРА́ТИ) за ким, розм., ПРОПАДА́ТИ за ким, розм. (дуже сильно); СО́ХНУТИ за ким, розм. (страждаючи). Словник синонімів української мови
- умирати — Умира́ти, -ра́ю, -ра́єш; уме́рти, умру́, умре́ш, умру́ть; уме́р, уме́рла, уме́рли; умри́, умрі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)