1. Словник української мови в 11 томах

умираючий

УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до умира́ти.

Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку,.. вона сиділа над умираючою матір’ю (Гончар, II, 1959, 342);

Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (Шиян, Переможці, 1950, 145);

// у знач. ім. умира́ючий, чого, ч.; умира́юча, чої, ж. Той (та), хто вмирає.

Вмираючий важко закашлявся (Тулуб, В степу.., 1964, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умираючий — умира́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. умираючий — УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Який умирає. Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку, .. вона сиділа над умираючою матір'ю (О. Гончар); Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян); // у знач. ім. умира́ючий, чого... Словник української мови у 20 томах
  3. умираючий — (вмираючий), -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до умирати. || у знач. ім. умираючий, -чого, ч.; умираюча, -чої, ж. Той (та), хто вмирає. Великий тлумачний словник сучасної мови