1. Словник української мови у 20 томах

умираючий

УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е.

Який умирає.

Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку, .. вона сиділа над умираючою матір'ю (О. Гончар);

Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян);

// у знач. ім. умира́ючий, чого, ч.; умира́юча, чої, ж. Той (та), хто вмирає.

Вмираючий важко закашлявся (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умираючий — умира́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. умираючий — (вмираючий), -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до умирати. || у знач. ім. умираючий, -чого, ч.; умираюча, -чої, ж. Той (та), хто вмирає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. умираючий — УМИРА́ЮЧИЙ (ВМИРА́ЮЧИЙ), а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до умира́ти. Серед каховських піщаних кучугур, край ярмарку,.. вона сиділа над умираючою матір’ю (Гончар, II, 1959, 342); Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (Шиян, Переможці... Словник української мови в 11 томах