умиротворений

УМИРОТВО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до умиротвори́ти.

Умиротворена своїм оновленням природа теплим вітром виколисувала на земних грудях плоди весняного зачаття (М. Ю. Тарновський);

Його звати Вільям. Він стоїть за шинквасом зі склянкою і коробкою сигарет. Він нікого не жде і ніхто йому не потрібен. Він умиротворений (із журн.).

2. у знач. прикм. Який умиротворився.

Гурій Степанович Комаренко зайшов у добре знайому їдальню якийсь особливо просвітлений, спокійний, умиротворений (В. Собко);

Ліворуч лежало море – спокійне, умиротворене, лагідне (М. Олійник);

// Сповнений умиротворіння.

На обличчях матері й дочки відбивався душевний спокій і тиха умиротворена радість (С. Добровольський).