втілювати

Втіляти, убирати <�обертати> в кров і плоть, надавати плоті й крови; (в життя) реалізувати, здійснювати; (в собі) УОСОБЛЮВАТИ собою; док. ВТІЛИТИ, (в життя) ІД. покликати до життя.

Значення в інших словниках

1. втілювати — Яка семантична відмінність між дієсловами впроваджувати (упроваджувати), запроваджувати і втілювати? Розрізняти значення лексем допомагають їхні російські відповідники. Впроваджувати – це рос. “внедрять”. Упроваджувати нові технології.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. втілювати — вті́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. втілювати — (утілювати), -юю, -юєш, недок., втілити (утілити), -лю, -лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. || Бути виявом, вираженням чого-небудь; відбивати в собі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. втілювати — ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТІ́ЛИТИ (УТІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., що, у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум і т. ін.; виражати в матеріальній формі. Поняття національної ідеї...  Словник української мови у 20 томах
5. втілювати — ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи).  Словник синонімів української мови
6. втілювати — Вті́лювати, вті́люю, -люєш; вті́лити, -лю, -лиш; втіль, вті́льте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. втілювати — ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТІ́ЛИТИ (УТІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. Митець-модерніст..  Словник української мови в 11 томах