відлига —
відли́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
відлига —
[в'ідлига] -гие, д. і м. -из'і
Орфоепічний словник української мови
відлига —
-и, ж. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відлига —
ВІДЛИ́ГА, и, ж. 1. Тепла погода взимку або ранньою весною, яка супроводжується розтаванням снігу, льоду. – Щось я ніяк не нагріюсь, а здається, надворі одлига й не дуже холодно, – говорив один гусарин, бігаючи по хаті та тручи руки (І.
Словник української мови у 20 томах
відлига —
ВІДЛИ́ГА, и, ж. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
відлига —
Відлига, -ги ж. Оттепель. Драг. 388.
Словник української мови Грінченка