гайнувати —
гайнува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
гайнувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. 2》 неперех., діал. Гуляти. 3》 перех., діал. Мучити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гайнувати —
ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. Чоловік покинув її та перебував постійно в Італії, швидко гайнуючи там свої подільські маєтності (Т.
Словник української мови у 20 томах
гайнувати —
Літом хто гайнує, той зимою голодує. Хто не працює влітку на полі, той не буде мати що їсти взимку.
Приповідки або українсько-народня філософія
гайнувати —
див. марнотратити
Словник синонімів Вусика
гайнувати —
ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
гайнувати —
ГАЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Витрачати марно, розтринькувати, переводити. — Ти мені глини не гайнуй (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
гайнувати —
Гайнувати, -ную, -єш гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558.
Словник української мови Грінченка