Значення в інших словниках
-
горлопан —
горлопа́н іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
горлопан —
-а, ч., розм. Те саме, що горлань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горлопан —
ГОРЛОПА́Н, а, ч., зневажл. Те саме, що горла́нь. Євпаторійським пляжем чимчикує веселий десятилітній горлопан й репетує і Криму, і Туреччині: – Пахлава! Найдоступніша на півострові! (із журн.); // Чоловік, схильний до демагогічних виступів, гасел.
Словник української мови у 20 томах
-
горлопан —
див. крикливий
Словник синонімів Вусика
-
горлопан —
КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
-
горлопан —
ГОРЛОПА́Н, а, ч., розм. Те саме, що горла́нь. Щорс підходить ззаду до одного горлопана і витягає у нього з мішка жіночий ридикюль (Довж., І, 1958, 206).
Словник української мови в 11 томах