горлопан
ГОРЛОПА́Н, а, ч., зневажл.
Те саме, що горла́нь.
Євпаторійським пляжем чимчикує веселий десятилітній горлопан й репетує і Криму, і Туреччині: – Пахлава! Найдоступніша на півострові! (із журн.);
// Чоловік, схильний до демагогічних виступів, гасел.
Щорс підходить ззаду до одного горлопана і витягає у нього з мішка жіночий ридикюль (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)