горлопанити
ГОРЛОПА́НИТИ, ню, ниш, недок., зневажл.
що і без дод. Те саме, що горла́ти 1.
Німці раділи – розмахували руками, щось горлопанили, навіть почали стріляти з кулемета... (В. Малик);
Десь біля води між дерев горлопанили діти (Є. Доломан);
// Говорити, виступати демагогічно, безвідповідально.
– Я, – горлопанить [Лупатий], – ваша держава!.. Я – влада! Годуйте, шануйте (О. Ковінька);
Єзус Марія!.. – жахнувся Роман. – Що він горлопанить? Він закликає до бунту!.. (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)