горлодер
ГОРЛОДЕ́Р, а, ч., зневажл.
Те саме, що крику́н 2.
– Потім ми сповістили військо, що завтра буде сплачено гроші за минулі роки і походи. Це вмить заспокоїло найзавзятіших горлодерів (З. Тулуб);
– Нагрянув фашист, і воно знов на трибуні! І знову: “Хай живе!” Такі горлодери завжди за ту владу, що при владі... (М. Циба);
Ми йшли – тисяч із п'ять горлодерів – довжелезною колоною зі стадіону по вулиці Шевченка (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)