1. Словник української мови у 20 томах

горлопан

ГОРЛОПА́Н, а, ч., зневажл.

Те саме, що горла́нь.

Євпаторійським пляжем чимчикує веселий десятилітній горлопан й репетує і Криму, і Туреччині: – Пахлава! Найдоступніша на півострові! (із журн.);

// Чоловік, схильний до демагогічних виступів, гасел.

Щорс підходить ззаду до одного горлопана і витягає у нього з мішка жіночий ридикюль (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горлопан — горлопа́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. горлопан — див. ГОРЛАНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. горлопан — -а, ч., розм. Те саме, що горлань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горлопан — див. крикливий Словник синонімів Вусика
  5. горлопан — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  6. горлопан — ГОРЛОПА́Н, а, ч., розм. Те саме, що горла́нь. Щорс підходить ззаду до одного горлопана і витягає у нього з мішка жіночий ридикюль (Довж., І, 1958, 206). Словник української мови в 11 томах