гулі

мн., гулянка, гуляння, гульня, гульба, гульбище, гульки, гульбощі, погуляння, погулянка.

Значення в інших словниках

1. гулі — I -ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. II невідм., дит., розм. Те саме, що гуляти. III мн. (одн. гуля, -і, ж.), нар.-поет. Голуби. IV виг. Уживається для кликання голубів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Гулі — Гулі́ множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. гулі — див. веселощі; гульба  Словник синонімів Вусика
4. гулі — ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст.  Словник синонімів української мови
5. гулі — Гу́лі, гу́лів і ґуль (від гуля́ти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гулі — ГУ́ЛІ¹, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Вас., III, 1960, 61); — Поки не почалася жнив’яна пора, молодь охоче затіває гулі (Гур., Новели, 1951, 44). ГУ́ЛІ², невідм.  Словник української мови в 11 томах
7. гулі — I. Гулі меж. Употребляется для призыва голубей. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! Чуб. III. 192. --------------- II. Гулі Употребляется какъ глаголъ: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. Грин. ІІІ. 72.  Словник української мови Грінченка