дмухати

Дути, (ротом) хукати; (- вітер) віяти; (у трубу) трубити; док.

Значення в інших словниках

1. дмухати — дму́хати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дмухати — -аю, -аєш, недок. 1》 Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. || чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. 2》 Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дмухати — дму́хати: ◊ дму́хати на зи́мне → зимний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дмухати — дму́хати (ду́ти) про́ти ві́тру. Робити яку-небудь безнадійну справу, не сподіваючись на успішне її завершення. (Дід з ціпком:) А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замірився на Копистку ціпком). (Копистка (не зворухнувся):) .. Не дмухайте, діду, проти вітру (М.  Фразеологічний словник української мови
5. дмухати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
6. дмухати — ДМУ́ХАТИ, аю, аєш, недок. 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір’ячко, щоб показати, який він гладкий (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. дмухати — Дмухати, -хаю, -єш, одн. в. дмухнути, -ну, -неш гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. не дам у кашу собі дмухати.  Словник української мови Грінченка