душа

Дух, психіка; (жива) людина, особа; (товариства) володар дум, улюбленець; ФР. почуття, надхнення, енергія <н. вкладати душу>; дуся, душка, душенька, душечка, душиця; ДУША-ЧОЛОВІК, спасенна <�добряча> душа..

Значення в інших словниках

1. душа — душа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири душі́  Орфографічний словник української мови
2. душа — [душа] -ш'і, зн. душу, ор. -шейу, кл. душеи, мн. душ'і, душ дв'і душ'і  Орфоепічний словник української мови
3. душа — -і, ж. 1》 Внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями. || За релігійними уявленнями – безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. душа — душа́: ◊ буха́цькі ду́ші → бухацький ◊ ди́бати на <�мо́ю> ду́шу загрожувати життю (Франко) ◊ причепи́ти ду́шу до тіла ірон. поїсти (ст): Зрештою, головною причиною припинення розшуків було й те, що наближалася обідня пора, і кожного тягнуло...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. душа — Або моя душа не варт цілого книша? Хіба ж я нічого негідний? Мені тоже належиться плата. Бідна душа без гроша. Бідному дуже прикро без грошей. Велика душа, як є міх гроша. Добре не журитись, як є грошей доволі.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. душа — див. людина  Словник синонімів Вусика
7. душа — аж душа́ боли́ть, зі сл. ї́сти. Нестерпно, дуже хочеться. (Денис:) .. Коли б швидше розговлятися… Їсти, аж душа болить (М. Кропивницький); — Може, знайдеться що-небудь перекусити? — спитав .. співун… — Бо, їй-право, аж душа болить ..  Фразеологічний словник української мови
8. душа — ДУША (лат. anima — душа) — поняття, що виражає індивідуальну своєрідність внутрішнього світу людини, здатність до переживання, співпереживання або відчуження. У більшості філософських та релігійних систем Д. протиставляється як тілу, так і духу.  Філософський енциклопедичний словник
9. душа — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.  Словник синонімів української мови
10. душа — Душа́, -ші́, -ші́, -ше́ю, -ше́! ду́ші, душ, ду́шам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. душа — ДУША́, і́, ж. 1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. Чужа душа — темний ліс (Укр.. присл.., 1955, 265); Оксані стало на душі трошки веселіше (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
12. душа — Душа, -ші ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. богу душу віддати. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. Макс.  Словник української мови Грінченка