едикт —
Еди́кт: — указ [34] — указ, назва відповідних урядових розпоряджень [44-1] — урядовий указ [44-2] — ліцитаційний едикт: ухвала про продаж з торгів [II;III]
Словник з творів Івана Франка
едикт —
еди́кт іменник чоловічого роду указ іст.
Орфографічний словник української мови
едикт —
-у, ч., іст. 1》 У Стародавньому Римі – програма діяльності претора, консула та інших службових осіб, яку вони оголошували, вступаючи на посаду. 2》 Дуже важливий указ верховної влади в різних державах. Папський едикт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
едикт —
еди́кт (лат. edictum, від edico – оголошую) 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.
Словник іншомовних слів Мельничука
едикт —
У стародавньому Римі розпорядження урядовців, насамперед претора, пізніше імператора; у Франції до 1789 королівський указ.
Універсальний словник-енциклопедія
едикт —
УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради...
Словник синонімів української мови
едикт —
ЕДИ́КТ, у, ч., іст. 1. У стародавньому Римі — програма діяльності претора, консула та інших службових осіб, яку вони оголошували, вступаючи на посаду. 2. Дуже важливий указ верховної влади в різних державах. У 1685...
Словник української мови в 11 томах