еманація

кн., витікання, виділяння, випромінювання; (хем. елемент) радон.

Значення в інших словниках

1. еманація — емана́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. еманація — -ї, ж., книжн. 1》 філос. Термін, який означав сходження нижчих форм буття з єдиного універсального непорушного начала. 2》 тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись. 3》 Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. еманація — Випромінь  Словник чужослів Павло Штепа
4. еманація — емана́ція (від лат. emanatio – витікання) 1. Рєлігійно-філософський термін, що позначає витікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманітності світу. 2. Радіоактивний хімічний елемент, символ Em, ат. н. 86.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. еманація — Філософське поняття в неоплатонізмі, яке означає процес виділення з Абсолюту його частини (іпостасі), яка, відповідно, може створювати наступну еманацію; кожна чергова форма буття виділяє з себе ін. в порядку зменшення досконалості.  Універсальний словник-енциклопедія
6. еманація — ЕМАНАЦІЯ (від лат. emanatio — витікання) — поняття неоплатоністської філософської традиції, яке означає перехід від вищого і досконалого онтологічного ступеня Універсума до менш досконалих і нижчих його ступенів. Одним із найпоширеніших образів...  Філософський енциклопедичний словник
7. еманація — Емана́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. еманація — ЕМАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. тільки одн. Витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись. 2. Те, що витікає, випромінюється, виділяється звідкись.  Словник української мови в 11 томах