журба

(в душі) зажура, смуток, сум, туга, печаль, р. жаль, с. скорбота, скруха; (турбота) гризота, уболівання; З. жалобна хустка; жур, жура, журбота, журіння.

Значення в інших словниках

1. журба — журба́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. журба — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. журба — -и, ж. 1》 Невеселий настрій, тяжкі почуття; печаль, смуток. 2》 Обставини, що викликають тяжкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. журба — Бузьок на хаті, а журба в кімнаті. Не все те добре, що показується добрим. Бузьки люблять звивати собі гнізда на хатах, де панує спокій. Журба — журбі не рівна. Є більші й менші клопоти. Журба їсть людину, як ржа залізо.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. журба — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм.  Словник синонімів української мови
6. журба — Журба́, -би́, -бі́, -бо́ю, -бо́!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. журба — ЖУРБА́, и́, ж. 1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Укр.. присл.., 1955, 35); *У порівн. Тече, мов журба, тиха річка Сула… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 131).  Словник української мови в 11 томах