жіноцтво —
ЖІНО́ЦТВО, а, с. Збірн. до жі́нка 1, 2. Наблизившись, Рідкодуб побачив, що вся крамниця заповнена була рухливим, балакучим натовпом жіноцтва різного віку (Кир., Вибр., 1960, 211); — Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику!...
Словник української мови в 11 томах
жіноцтво —
Жіноцтво, -ва с. соб. 1) Женщины. Жіноцство щебече, усі разом росказують і ні одна не слухає. Кв. І. 138. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою.
Словник української мови Грінченка