жіноцтво
ЖІНО́ЦТВО, а, с. Збірн. до жі́нка 1, 2.
Наблизившись, Рідкодуб побачив, що вся крамниця заповнена була рухливим, балакучим натовпом жіноцтва різного віку (Кир., Вибр., 1960, 211);
— Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику! — заклекотіла громада, загули чоловіки, залящало жіноцтво, запищала дітвора, та й поклонились йому низесенько… (Кв.-Осн., II, 1956, 178).
Словник української мови (СУМ-11)