1. Словник української мови в 11 томах

жіноцтво

ЖІНО́ЦТВО, а, с. Збірн. до жі́нка 1, 2.

Наблизившись, Рідкодуб побачив, що вся крамниця заповнена була рухливим, балакучим натовпом жіноцтва різного віку (Кир., Вибр., 1960, 211);

— Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику! — заклекотіла громада, загули чоловіки, залящало жіноцтво, запищала дітвора, та й поклонились йому низесенько… (Кв.-Осн., II, 1956, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жіноцтво — жіно́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. жіноцтво — див. баба Словник синонімів Вусика
  3. жіноцтво — Жінки, жіночий світ <�стать>, о. наші сестри, (з уст жінок) наша сестра. Словник синонімів Караванського
  4. жіноцтво — -а, с. Збірн. до жінка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жіноцтво — Жіно́цтво, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жіноцтво — Жіноцтво, -ва с. соб. 1) Женщины. Жіноцство щебече, усі разом росказують і ні одна не слухає. Кв. І. 138. 2) Замужняя жизнь. В жіноцтві вона зовсім не така стала, як була дівкою. Словник української мови Грінченка