1. Словник української мови в 11 томах

жінота

ЖІНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до жі́нка 1, 2.

— Іду та гадаю: нащо-то господь милосердний натворив оцю жіноту? (Вовчок, VI, 1956, 265);

Чоловіки, сонні й пересичені, ліниво смоктали пиво. Жінота нишком подрімувала (Вільде, Сестри.., 1958, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жінота — жіно́та іменник жіночого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. жінота — див. баба Словник синонімів Вусика
  3. жінота — -и, ж., зневажл. Збірн. до жінка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жінота — Жінота, -ти ж. = жіноцтво 1. В останню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме. Ном. № 13148. Словник української мови Грінченка