1. Словник української мови в 11 томах

жіноцький

ЖІНО́ЦЬКИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що жіно́чий 1, 2.

Тонкі жіноцькі голоси зливались гарно й до ладу з чоловічими в піснях (Н.-Лев., І, 1956, 374);

На старість на жіноцьку Я роботу перейшов! (Фр., X, 1954, 23);

Ходила [Марина] — всупереч законам жіноцької грації — широким кроком, інколи, в пориві, навіть підбігаючи на ходу (Смолич, Мир.., 1958, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жіноцький — жіно́цький прикметник розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. жіноцький — ЖІНОЧИЙ зап. дамський, жм. бабський, баб'ячий, ок. молодичий; (- риси) тендітний, делікатний, ніжний, витончений, жіночний, жінотний; (належний жінці) жінчин. Словник синонімів Караванського
  3. жіноцький — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що жіночий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жіноцький — ЖІНО́ЧИЙ (стос. жінок; який складається з жінок тощо), ДА́МСЬКИЙ, ЖІНО́ЦЬКИЙ рідше, МОЛОДИ́ЧИЙ розм., БА́БСЬКИЙ фам., БА́Б'ЯЧИЙ фам. Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (З. Словник синонімів української мови
  5. жіноцький — Жіно́цький, -ка, -ке; -кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жіноцький — Жіноцький, -а, -е = жіночий. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький. Мет. 41. Словник української мови Грінченка