жіночий
ЖІНО́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до жінка.
[Ганна:] Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою запалило! (Кроп., II, 1958, 21);
Дедалі все меншою ставала жіноча постать (Шиян, Переможці, 1950, 38);
// Який складається з жінок.
В ряді колгоспів і радгоспів, а також місцевих підприємств утворені жіночі ради (Рад. Укр., 17.III 1949, 3);
Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава (Ю. Янов., II, 1954, 90);
// Признач. для жінок; стос. до жінок.
У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Вовчок, І, 1955, 164);
Як там справа того жіночого журналу, що то писав п. Франко? (Л. Укр., V, 1956, 68);
Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне; В йому і любов, і журба, і надія; Воно як зітхання бринить весняне: Марія (Рильський, І, 1956, 37).
Жіно́че пита́ння — питання рівноправності жінки з чоловіком.
Видно, справді, у вас в Галичині «жіноче питання» дуже в моді тепер, бо Ви раз у раз на його звертаєте (Л. Укр., V, 1956, 126);
Жіно́ча стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця.
Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів’я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (Наука.., 1, 1958, 29).
2. Такий, як у жінок, власт., характерний для жінок.
Тонкий кучерявий Микола, з повним жіночим обличчям, вніс в стаю вогонь (Коцюб., II, 1955, 319);
Дівчина, мов відчувши його зміну самим жіночим інстинктом, не підводячи цілком голови, подала квітку братові назад (Коб., III, 1956, 203).
Жіно́ча ло́гіка, ірон. — про судження, які грунтуються на відчуттях, а не на законах логіки.
Замість одповіді, з чисто жіночою логікою напалась [Маргарита] на чоловіка (Коцюб., II, 1955, 435);
Жіно́чий по́черк; Жіно́ча рука́ — розбірливий почерк, з округлими буквами.
По тонкому жіночому почерку й по синьому чорнилі він пізнавав, що то лист од неї (Коцюб., І, 1955, 406);
Жіночою незнайомою рукою було написано: — Женю, друже мій! (Гончар, І, 1954, 244);
Жіно́чі хворо́би — специфічні для жінок хвороби, пов’язані з особливостями жіночого організму;
Не жіно́че ді́ло — про роботу, яку ніби здатні виконувати тільки чоловіки.
[Кембль:] Жінок туди не кличуть, то не жіноче діло — будувати (Л. Укр., III, 1952, 34).
3. Який стосується жіночої статі, характеризує її.
Виявилося, що у сортів огірків Вірівський салатний і Довгоплідний є різнотипні жіночі квітки (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961,36).
∆ Жіно́ча ри́ма, літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша;
Жіно́чий рід:
а)( збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки́ ( див. жі́нка 1, 2).
— Нікчемний той рід жіночий, — каже [батько], — все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Вовчок, І, 1955, 57);
б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання.
Значення в інших словниках
- жіночий — жіно́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- жіночий — ЖІНОЧИЙ – ЖІНОЧНИЙ Жіночий. 1. Який стосується жінки: жіноча доля, жіноча сукня, жіноче питання. 2. Такий, як у жінок, притаманний жінкам: жіночий погляд, жіноче обличчя, жіноча логіка. Жіночний. Те саме, що жіночий 2: жіночна грація, жіночні рухи. Пох. Літературне слововживання
- жіночий — ЖІНОЦЬКИЙ зап. дамський, жм. бабський, баб'ячий, ок. молодичий; (- риси) тендітний, делікатний, ніжний, витончений, жіночний, жінотний; (належний жінці) жінчин. Словник синонімів Караванського
- жіночий — [ж'іночией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- жіночий — -а, -е. 1》 Прикм. до жінка. || Який складається з жінок. || Признач. для жінок; стос. до жінок. Жіноча консультація — структурний підрозділ пологового будинку або поліклініки... Великий тлумачний словник сучасної мови
- жіночий — жіночий: ◊ лі́карка жіночих неду́г → лікарка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жіночий — ли́пнути до жіно́чих спідни́ць, жарт. Любити жінок, часто залицятися. Слова від них зайвого не почуєш, на чуже навіть оком не поведуть, до жіночих спідниць не липнуть (І. Головченко і О. Мусієнко). Фразеологічний словник української мови
- жіночий — ЖІНО́ЧИЙ (стос. жінок; який складається з жінок тощо), ДА́МСЬКИЙ, ЖІНО́ЦЬКИЙ рідше, МОЛОДИ́ЧИЙ розм., БА́БСЬКИЙ фам., БА́Б'ЯЧИЙ фам. Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (З. Словник синонімів української мови
- жіночий — Жіно́чий, -ча, -че; -но́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жіночий — Жіночий, -а, -е Женскій. Жіноча річ поло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. І. 38. Словник української мови Грінченка