1. Великий тлумачний словник сучасної мови

жіночий

жіно́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до жінка.

|| Який складається з жінок.

|| Признач. для жінок; стос. до жінок.

Жіноча консультація — структурний підрозділ пологового будинку або поліклініки, призначений для надання всіх видів амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги.

2》 Який стосується жіночої статі, характеризує її.

Жіноча рима літ. — рима з наголосом на передостанньому складі вірша. **

Жіночий рід — а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки (див. жінка 1, 2); б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жіночий — жіно́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жіночий — ЖІНОЧИЙ – ЖІНОЧНИЙ Жіночий. 1. Який стосується жінки: жіноча доля, жіноча сукня, жіноче питання. 2. Такий, як у жінок, притаманний жінкам: жіночий погляд, жіноче обличчя, жіноча логіка. Жіночний. Те саме, що жіночий 2: жіночна грація, жіночні рухи. Пох. Літературне слововживання
  3. жіночий — ЖІНОЦЬКИЙ зап. дамський, жм. бабський, баб'ячий, ок. молодичий; (- риси) тендітний, делікатний, ніжний, витончений, жіночний, жінотний; (належний жінці) жінчин. Словник синонімів Караванського
  4. жіночий — [ж'іночией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  5. жіночий — жіночий: ◊ лі́карка жіночих неду́г → лікарка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. жіночий — ли́пнути до жіно́чих спідни́ць, жарт. Любити жінок, часто залицятися. Слова від них зайвого не почуєш, на чуже навіть оком не поведуть, до жіночих спідниць не липнуть (І. Головченко і О. Мусієнко). Фразеологічний словник української мови
  7. жіночий — ЖІНО́ЧИЙ (стос. жінок; який складається з жінок тощо), ДА́МСЬКИЙ, ЖІНО́ЦЬКИЙ рідше, МОЛОДИ́ЧИЙ розм., БА́БСЬКИЙ фам., БА́Б'ЯЧИЙ фам. Десь за юртою почувся молодий жіночий голос, дзвінкий і прозорий, як весняний струмок (З. Словник синонімів української мови
  8. жіночий — Жіно́чий, -ча, -че; -но́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жіночий — ЖІНО́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до жінка. [Ганна:] Ох, жіноча доле, бодай тебе блискавкою запалило! (Кроп., II, 1958, 21); Дедалі все меншою ставала жіноча постать (Шиян, Переможці, 1950, 38); // Який складається з жінок. Словник української мови в 11 томах
  10. жіночий — Жіночий, -а, -е Женскій. Жіноча річ поло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. І. 38. Словник української мови Грінченка