жіночка
ЖІ́НОЧКА, и, ж, Зменш.-пестл. до жі́нка.
Славна була та жіночка, — звали Катрею: білявенька собі, трошки кирпатенька, очиці.. ясненькі (Вовчок, І, 1955, 124);
Тихою ходою вони йшли до криниці, де вже жіночки розводили огонь (Морд., І, 1958, 105);
Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива (Мур., Бук. повість, 1959, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жіночка — жі́ночка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири жі́ночки Орфографічний словник української мови
- жіночка — див. дружина Словник синонімів Вусика
- жіночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жіночка — Жіночка, -ки ж. ум. отъ жінка. Словник української мови Грінченка